Нещодавно доцент Дослідницького центру Перської затоки Катарського університету написав статтю під назвою «Глобальні потрясіння змінюють енергетичні відносини між Перською затокою та Центральною Азією».
Він вважає, що глобальний енергетичний ландшафт, який постійно змінюється, може сприяти тіснішим зв’язкам між державами-членами Ради співробітництва Перської затоки (GCC) і країнами Центральної Азії. За останні 15 років низка підривних подій змінила енергетичний ринок -, починаючи з революції сланцевого газу, прискорення четвертої енергетичної трансформації, недостатніх інвестицій у нафтові та газові ресурси, COVID-19, війни в Україні та останнього повернення Дональда Трампа в Білий дім у 2025 році.
Ці взаємопов’язані впливи змінили структуру глобального енергетичного ринку, що призвело до нестабільності ринку та породило кілька нових вирішальних тенденцій. Невизначеність стала системною проблемою, послаблюючи здатність передбачати динаміку ринку. Традиційний торговельний потік зазнав змін: Росія перемістила свій експорт енергоресурсів до Азії та Близького Сходу, тоді як поступова відмова ЄС від вуглеводнів і перехід Сполучених Штатів на експорт енергоресурсів посилили конкуренцію на азіатському ринку.
Водночас глобальна політична та економічна нестабільність уповільнила занепад викопного палива, але прискорила розвиток відновлюваної енергетики. Однією з головних рушійних сил цієї трансформації є Китай. Пекін більше не є пасивним учасником, а став великим імпортером нафтогазових ресурсів у регіоні Перської затоки та лідером у світовому експорті технологій відновлюваної енергії.
Країни Перської затоки прийняли подвійну стратегію для подолання турбулентності на енергетичному ринку: захищаючи доходи від нафти та газу, одночасно сприяючи екологічній трансформації. Що стосується оборони, країни-члени Ради співробітництва Перської затоки працюють над стабілізацією ринку через ОПЕК+ і максимізують експортні потужності за рахунок підвищення ефективності, наприклад заміни внутрішнього використання нафти природним газом. Електростанції парогазового циклу та гідроелектростанції.
Через міжнародні санкції Іран був виключений з регіонального транспортного планування, що перешкоджає більш повному сполученню між Центральною Азією та регіоном Перської затоки. У країнах Центральної Азії існують численні регулятивні та правові бар’єри, зокрема непослідовні рамки та слабке верховенство права, які перешкоджають довгостроковим-іноземним інвестиціям.
Тим не менш, конвергенція глобальної реструктуризації енергетичного ландшафту та регіональних амбіцій відкрила вікно можливостей для зміцнення енергетичного співробітництва між регіоном Перської затоки та Центральною Азією. Ці два регіони багаті на ресурси та прагнуть диверсифікації економіки в контексті глобальної економічної нестабільності. Дедалі тісніша співпраця між двома сторонами охоплює такі сфери, як інвестиції, логістика, координація політики та обмін знаннями, закладаючи основу для побудови потенційного євразійського енергетичного коридору.
Однак перетворення цього потенціалу на міцний альянс вимагає постійних інвестицій, покращеної інфраструктури, скоординованої правової системи та обережного геополітичного маневрування. У разі успіху це партнерство змінить енергетичний ландшафт Євразійського континенту та зробить ці два регіони міцнішими у світовому енергетичному порядку.
